Category Archives: Образотворче мистецтво

Гіперреалізм від Keng Lye із Сінгапура та Riusuke Fukahori з Японії

Мало хто з першого погляду зрозуміє, що ці створіння ніщо інше, як витвори людських рук. Художники KengLye та RiusukeFukahori використовують у своїй роботі схожу техніку. У ємності заливається прозора смола, на якій акриловими фарбами, шар за шаром, усередині малюються рибки і інші тварини, що дозволяє досягти обсягу і неймовірною реалістичності.

LzQu6FayRHg H1SG2hJIvzk HVFRTA34mNQ XDfZTJo0e7U zM7PgRzQAow

Фото: художник KengLye

У світі досить мало митців, які використовують епоксидну смолу для малювання. Нажаль, сьогодні значними досягненнями у цій сфері створення краси можуть похвалитися лише майстри зі Східних країн.

Використання цього матеріалу в художній практиці почалося недавно , і мало сучасні художники знають про дивовижні якості цього матеріалу. Епоксидна смола надає картинам додатковий обсяг , глибину. Картини , написані з використанням епоксидної смоли , здаються тривимірними , що ще більш зачаровує .

wmgmdY3TQ4g skw4gjU3NYs

Фото: художник RiusukeFukahori

На додаток до всіх переваг , епоксидна смола має ще один козир – це глянцева , скляна текстура при застиганні . Оволодівши технікою малювання смолою (розташування різноманітних об’єктів між шарами смоли) , можна отримати просто шедевр живопису.

Відео http://www.youtube.com/watch?v=gz0bHKkrldc

© Ружецька Анастасія

В полоні ілюзій

А ви знайомі з фахом ілюзіоністів? Їх робота видається справжнісінькою магією. Проте кожна приховує в собі важливий елемент – престиж. Це такий собі секрет, на якому будується кожен магічний трюк. Це пояснення того, як складна та кропітка праця постає перед глядачами чимось воістину чарівним.

З розвитком модерних технологій стає все легше підібрати ключ до загадки. Але ілюзорне не перестає цікавити глядачів.

Серед таких новітніх ілюзіоністів помітною постаттю є шведський фотохудожник Ерік Йохансон (Erik Johansson). 29-річний чоловік відомий не стільки своїми знімками, скільки талантом перетворювати їх на неймовірні картини, які часом геть нищать логіку. Самого ж автора називають сучасним Сальвадором Далі. Ерік надихається роботами останнього, а також схожими за ідеєю художниками Морісом Ешером та Робом Гонсалвесом.

Поєднавши освіту за фахом “вичислювальна техніка” та захоплення фотографією, Ерік став арт-художником та маніпулятором.

То що ж робить фотографа магом? Відповідь – звичайний фотошоп. За допомогою графічного редактора Ерік створює свій альтернативний ілюзорний світ. Такий собі “четвертий вимір” – реальність, яка могла б існувати навколо нас.

“Я не відображую моменти, я захоплюю ідеї”, – ділиться на сторінках свого блогу Йохансон. – “Для мене фотографія – це просто спосіб зібрати матеріал, щоб потім реалізувати ідею, що зароджуються в голові”.

Як на мене, його роботи спонукають дивитись на світ ширше та усвідомити, що варто лише вийти за усталені рамки буденності та дати волю своїй фантазії.

Більше фото – на персональному блозі митця: http://erikjohanssonphoto.com/

405755-R3L8T8D- 600-2 eric johanson (3)eric johanson (2) eric johanson (1)eric johanson (4) eric johanson (9)eric johanson (5) eric johanson (8)eric johanson (6) eric johanson (7)

* * *

А про жанр магічного реалізму ви чули? Це поєднання реального та фантастичного, дійсного та уявного, таємничого. Такий собі цікавий оксиморон.

Саме в цьому жанрі працює Роб Гонсалвес – канадський художник і за сумісництвом “натхненник” попереднього автора. Роба можна назвати будівельником ілюзій. Навчався він на архітектора, через що всі картини промальовані в досконалій перспективі. Це і робить їх на перший погляд нереальними.

Через детальне зображення деталей митець на сьогодні створив 64 картини, приблизно по 4 на рік. Але кожна з них – прояв таланту та магії.

Шедеври Гонсалвеса особливі тим, що , проглядаючи їх з різних сторін, глядач бачить намальоване по-різному. Щоб збагнути задум, треба не одну хвилину приділити вивченню так званих “сюжетних ліній”. До прикладу: складання мушель на підлозі кімнати, що перетворюється в берег моря, або ж акведук, арки якого відпливають кораблями в далечінь.

Ідеї загалом автор черпає зі звичних сцен реальності. А далі справа за нестримною уявою та логічним, складним плануванням.  Його живопис — це спроба продемонструвати людям, що неможливе можливо.

Більше картин шукайте на різноманітних виставках світу або простіше – в google.11111111111111 1 1111111 111 1111111111111111111 11111111111 1111111111111111 1111 11111111     1111111111  illusion-images-done-by-rob-gonsalves52

© Кавкало Марина

Комікс по-українськи або патріотизм у малюнках

Image

Нову сторінку українського мистецтва відкрив для світу Олексій «Shakll» Чебикін – автор мальованих історій, головними героями яких виступають українські козаки. Кожна його робота, будь то комікс про Мундіаль, про козака в Японії, про видатного філософа давнини чи славетного богатиря, пронизана тендітною і щирою любов’ю до Вітчизни.

Олексій займається не лише створенням таких унікальних коміксів, але уже встиг спробувати себе і у ролі художника-постановника балету «Володар Борисфену».  Кілька років тому випустив свій новий альбом, у якому його вишукана графіка сама говорить за себе.

Image  Image  

 Чому і коли саме Ви звернулися до коміксу – жанру, до якого серйозно мало хто ставиться на пострадянському просторі?

– Та й при радянському було непереливки (ну, ти в курсі…  ). Якби і не обирав – мальовані історії обрали мене!.. Батьки-художники, з дитинства оточений літературою з мистецтва, мені завжди було цікаво що було далі в «Останньому дні Помпеї», як хлопці потрапили на «Пліт «Медузи» та на чому сидить Джоконда (у плані стільця, а не препаратів). Тож станкове мистецтво мене не влаштовує, виникає бажання «посмакувати» що було «до» та «після»…

І скільки мальованих історій у Вас на сьогодні?

– Мало, якщо порівнювати з Бараньком. Та незабаром надолужимо!!!

Чи доводилося виступати лише сценаристом? Що складніше: писати чи малювати?

– На це питання я традиційно відповідаю: вмів би писати – був би письменником, а так тільки малювати вмію – от і малюю історії. Переповідати, як отримав нагороду «кращій сценарій» за історію без жодного слова – не буду… 

До коміксу «Святогор» Ви написали і сценарій, і виступили художником. Чи завжди пишете сценарії до своїх коміксів?

– Поки що переважно доводиться вигадувати самому. З собою, так би мовити, працювати легше.   Та маю досвід співпраці як із закордонними, так і з нашими авторами. Зараз малюю альбом за ідеєю та сценарієм Макса Прасолова.

Незвичне поєднання давньоруської і української доби в межах однієї історії «Святогора», а також сюжет про богатиря і змія створюють неповторний дух українського казкового фентезі. Як і коли з’явилася ця ідея? Чим для Вас є цей герой і чому саме він?

– Під час однієї з мандрівок одна дуже освічена людина розповіла мені, що богатирі руські не померли, а поснули, і стали Карпатськими горами. І показала мені Святогора… Звідси все й почалося. У мене вже готовий синопсис великої саги про Святогора. Але ще треба назбирати матеріалу. Не той що дають у «офіційних» билинах про богатирів, а справжнього – автентичного!

Якісь побажання для читачів  і початківців?

 – Не будьте байдужими! Відчуйте бажання змінювати себе. Обирайте для себе тільки те, що вам цікаво. Та пам’ятайте: серфінг у мережі не зрівняється зі справжньою мандрівкою!

 Матеріал інтерв’ю взято із сайту http://sumno.com/

© Анастасія Ружецька

Дуже милі ілюстрації, повні тепла і доброти (Фото)

Польська художниця Емілія Дзюбак створює неймовірно милі роботи, сповнені теплом та добротою. Навіть комашки і таракашки, що населяють її чарівні світи, виходять такими зворушливими, що хочеться поселити їх у себе на кухні в красивій банку. Емілія ілюструє дитячі книги, малює картинки до дитячих статтями в журналах, а недавно випустила дитячу куховарську книгу. «Все найтепліше».

Image   Image

Image   Image

Image  Image

Image  yPl3PNMv_hY

ufeP-nuKGSI   Image

© Анастасія Ружецька

Сила волі на полотні

Чимало людей серед нас стають заручниками ситуацій і втрачають віру у власні здібності та можливості. Забувають, що вони самі є скульпторами власного життєвого шляху і що лише їм до снаги обрати правильний матеріал для його створення. Звісно, скласти руки та закинути ноги на диван з таким настроєм куди легше, аніж підкорювати вершини визнання, однак це ще більше посилить депресивні настрої.

Вірите у те, що людина здатна на значно більше, ніж сама може від себе очікувати? Наведу Вам приклад, щоб розвіяти найменші сумніви, які зараз можуть ховатися у вашій свідомості.

Знайомтеся, це Хуань Гуофу (Huang Guofu) – 41-річний китайський художник, який створює шедеври не руками, а власною силою волі.
ImageУ чотири роки митець залишився без рук після удару електричним струмом, але не відмовився від своєї мрії малювати, навчившись користуватися для цієї мети губами і правою ногою.

Художник згадує, що його перші малюнки були не самими вдалими, але з роками він пристосувався до свого стану та його роботи значно покращилися.
ImageКоли Гуофу виповнилося 18 років, його батько тяжко захворів. Для того, щоб заробити трішки грошей на лікування, митець їздив містами Китаю, малював на вулицях картини і продавав їх перехожим.

Кілька років тому Гуофу призначили віце-куратором в музеї Chongqing Talents. Художник запевняє, що в житті завжди є шанс, і каже, що зараз він по-справжньому щасливий.

© Анастасія Ружецька

Мистецтво поза часом

Один старий мольберт… чисте полотно… десятки пензлів та легкий протяг у кімнаті. Скрип старого пофарбованого стільця пронизує кожен закуток старого будинку. І цей чаруючий аромат олійних фарб у поєднанні із ранковим повітрям, що п’янить не гірше портвейну. Художник? Митець? Чи може він наділений якимись особливими талантами? Але ж ні… Він такий як і ти. Він бачить світ таким самим, як його бачиш ти. Він сприймає його так само як і ти.

Митець, не важливо, чи то художник, чи скульптор, чи навіть архітектор, він завжди буде прагнути краси. Не буду сперечатися, в кожного свої критерії, тому і результат завжди різний, проте, погодьтеся, ніхто не буде створювати того, що викликає відразу у нього ж самого.

Ми всі знаємо, якими атрибутами славиться світ художника, але чи задумуємося над тим, чи можна з часом їх замінити?
Минає століття за століттям, на столах художників зникають фарби, графіт, склянка з водою, в якій відображається вся історія картини, зникає сам мольберт і старанно натягнуте на каркас полотно. Замість десятка інструментів тепер один – планшет, ноутбук, комп’ютер… Можливо є і ще якесь новітнє чудо техніки, про яке ми навіть не здогадуємося, але чи воно варте того? Воно не може замінити усі відчуття, які ти можеш пережити, створюючи шедевр у реальності.

Чи не було б значно краще відчути тепло нагрітого на сонці тюбика з фарбою, чи слідкувати за тим, як краплина фарби сповзає по стінці прозорої склянки і моментально розчиняється у воді? Так, на полотні ми не можемо «відмінити» останню дію і замінити її на кращу. Але ж хіба немає в цьому своїх переваг? Спонтанні рішення, сміливі штрихи, саме ця неможливість кардинального виправлення робить їх унікальними, картинами, в яких є своя душа та історія. Вони стають відбитком ваших емоцій, архівом вражень і переживань. Один погляд на неї – і ви пригадаєте все. Повірте, людина, яка своїми силами намагається довести роботу до ідеальних канонів, ніколи не зможе подивитися на неї без спогадів. Це ж її історія, її кольорові руки, просякнуті фарбою та розчинником, який ніколи не зітре сліди вашої праці з першого разу. Ця деталь ще кілька годин буде повертати вас до стану ейфорії та надихати на нові роботи.

Тому, якщо чесно, не думаю, що людина, яка позиціонує себе як художника, та відносить себе до ряду справжніх митців, проміняє мольберт та пензлі, якими б старими та зношеними вони не були, на якесь «чудо техніки», яке вб’є у картині все те, що з багатовіковою історією ми можемо назвати мистецтвом.

Image

 © Анастасія Ружецька

Незнищенне мистецтво

Гадаю, всі, хто наприкінці зими перетинали перехрестя вулиць Грушевського та Хрещатика у Києві, мали змогу познайомитися з творчістю талановитого графіка, а за сумісництвом лідера рівненського гурту “Ot Vinta!” Юрія Журавля. Його експромт-виставка налічувала 60-70 робіт. Ті розміщувались на стовпах, що лишень і залишилися від будівельного паркану, котрий пішов на корисну справу – зведення барикад. Народ так й охрестив виставку – “карикатури на стовпах”.

Революція дала невичерпне натхнення автору. Тут можна було побачити свіжі роботи, іншими словами, щойно з-під руки, а поруч з ними – графіку кількарічної давнини, проте на диво актуальну зараз. Були тут сцени з життя Майдану, постаті відомих політичних діячів у цікавому світлі, громадських активістів та історичних постатей, що свого часу боролися на благо держави.

Image

Коментуючи роботи художника, протестувальники підкреслювали, що творчість Журавля допомагає їм виразити свої думки саме тоді, коли слів вже бракує.

– Біля картин постійно купа людей: вони сміються, фотографують і обговорюють. Я навіть забувся підготувати якийсь стендик з інформацією про себе. Люди постійно питають: а скільки і які художники це малювали. Приємно, що я тягну за декількох,  ділиться Юрій Журавель.

Автор планував проводити експозицію до настання перемоги, а у безпеці своїх робіт не сумнівався. Проте життя в ці революційні часи щомиті вносило свої корективи. 19 лютого під час наступу на мітингувальників “Беркут” спалив виставку під відкритим небом. Та митець не засмучувався.

– Мій гострий олівець, гітара, горлянка – теж достойна зброя. Зламається олівець, порвуться струни і зірветься голос – продовжу боротьбу кулаками, зубами, тілом, – заявив Журавель. – Мені шкодувати нема чого. Виставка вийшла на злобу дня. Намалювати вони не можуть, а єдине, що можуть, – це спалити. Як казав Булгаков – рукописи не горять.

І справді, після знищення графіка продовжує життя. З виставки вуличної вона миттєво перетворилась на виставку віртуальну та швидко поповнюється новими роботами та шанувальниками.

Нещодавно в художника виникла ідея надрукувати ілюстрований щоденник, перегортаючи який буде цікаво згадати події, які відбуваються сьогодні, посміятись над тими, кого боялись, посумувати над тими, кого вічно пам’ятаємо, помилуватись тими, кого любимо і поважаємо. До карикатур та шаржів автор додасть невеличкі анотації та коментарі з історії їх виникнення, також варіанти їх назв, які пропонували користувачі у соцмережах.

Image

Image

Image

ImageБільше малюнків можна побачити на сторінці Юрія Журавля у Facebook.

© Марина Кавкало